Певно, кожен із нас.
Фізично ми не здатні підняти 500 кг ваги, протриматися під водою кілька годин без кисневого балона, підстрибнути на висоту кількох поверхів.
Так само в кожного з нас є особливості й особливі потреби.
Хтось занотовує від руки, а комусь зручніше робити це в гаджетах. Одному комфортно в open space, а другому таке планування заважатиме працювати продуктивно.
Ми – різні. І так, іноді можемо мати особливі потреби й говорити про це. Але не в контексті розмови про людей з інвалідністю.
Пандуси чи ліфти вже не особливі потреби, а базова інфраструктурна потреба всіх людей, адже цими спорудами користуються не лише люди з інвалідністю, а й батьки з дитячими візочками, люди, які мають тимчасові труднощі зі здоров’ям (наприклад, після переломів тощо).
Людина з інвалідністю – єдиний коректний термін у разі, якщо нам важливо звернути увагу саме на цю ознаку.
Некоректно: інвалід, людина з обмеженими можливостями, людина з особливостями, людина з особливими потребами, особлива людина, каліка, людина з нюансами, неповноцінний, неповносправний, недієздатний, страждає на інвалідність, інклюзивні люди.
Більше про спілкування, яке не таврує, читайте в «Довіднику безбар’єрності» (https://bf.in.ua/) – гіді з толерантної комунікації, створеному в межах моєї ініціативи.
