ОБЕРЕЖНО – СКАЗ!
Ще півстоліття тому в Україні щороку реєстрували понад 150 випадків сказу, та завдяки вакцинації ця смертельна хвороба почала відступати – наприкінці 90-х спостерігались лише поодинокі випадки. Останнім часом сказ нагадав про себе знову.
Що таке сказ?
Сказ – гостра інфекційна хвороба, належить за міжнародною класифікацією до особливо небезпечних інфекцій, бо завжди закінчується смертю. Хворобу спричиняють віруси, які уражають центральну нервову систему теплокровних тварин і людини. Вірус сказу виділяється зі слиною хворих тварин і передається людині через укус або ослинення шкіри, коли на ній є макро- або мікротравми. Рідше спостерігається зараження під час знімання шкур з хворих на сказ тварин, особливо лисиць. Період інкубації (час від зараження до появи симптомів) триває від 10 діб до одного року і більше, найчастіше він становить 30-90 діб. Тривалість інкубаційного періоду значною мірою залежить від локалізації укусу. Короткий інкубаційний період спостерігається в разі укусів у ділянку обличчя, голови, пальців рук; найдовший – у разі поодиноких укусів легкого ступеня або ослинення тулуба й ніг.
Від кого небезпека?
Захворюваність на сказ серед тварин в Україні розподіляється приблизно таким чином: сільськогосподарські тварини – 32%, дикі – 38,5%, собаки – 12,2%, кішки – 17,3%. Оскільки сказ є зоонозною інфекцією, тобто спільною для людини і тварин, то всі профілактичні заходи спрямовані на ліквідацію джерела збудника інфекції серед тварин. Не лише собаки, а і кішки, яких утримують господарі, мають бути щепленими проти сказу. У Великобританії не існує проблеми сказу, тому що всі домашні тварини щеплені, а бродячих просто немає. Боротьба з вірусом сказу в природних осередках передбачає регуляцію чисельності диких тварин, особливо вовків і лисиць, на екологічно виправданому рівні. Тварин, які загинули в природі, слід обов’язково обстежувати на сказ.
Якщо вкусила тварина
Для запобігання захворюванню на сказ після укусу людини або ослинення її шкіри чи слизових оболонок скаженою, підозрілою на сказ або невідомою твариною слід негайно звернутися до найближчого пункту невідкладної медичної допомоги. Рану після укусу ретельно промивають великою кількістю води з милом, а також дезінфікують йодом, спиртом, розчином калію перманганату, перекисом водню. Лікар призначає щеплення за схемою залежно від місця укусу і важкості ушкодження.
Небезпека – у слині
Нагадаємо, що вірус сказу може передаватись не лише через укус, а також і при ослиненні. Встановлено, що у тварин слина може бути заразною до появи клінічних ознак. Тобто, можна заразитись від тварини, яка не є хворою, а є лише носієм вірусу. При цьому тварина ие агресивна, а лагідно облизує того, кого любить. Достатньо зараженій слині потрапити на кон’юнктиву ока, у ніс, на губи, на ушкоджену шкіру навіть при незначній подряпині, і цього вже досить, щоб вірус потрапив у кров.
Вакцинація врятує життя
Саме так, специфічної терапії захворювання на сказ не існує у світі. Випадків одужання людей від сказу не зареєстровано. На сьогодні у всьому світі програма раціонального проведення щеплень проти сказу залишається пріоритетною.
Отже, не щеплені домашні тварини створюють також великий ризик. Профілактичні рекомендації прості і їх не важко виконати – зробити щеплення домашнім улюбленцям і де гладити бродячих тварин.
Важлива порада і для мисливців: варто пам’ятати, що в Україні основним джерелом збудника сказу у природі в останні десятиліття є лисиця. Вірус сказу може все життя зберігатися у слинних залозах тварини, що, в разі укусу, становить великий ризик зараження людини.
